Роль вчителя у формуванні творчої
особистості
Одним із
найважливіших шляхів вдосконалення процесу навчання є використання активної
моделі навчання, застосування методів, технологій, прийомів, комплексу
елементів або окремих елементів, які б сприяли формуванню творчої, мислячої
особистості.
Вчитель вчить дітей розмірковувати, аналізувати, робити
висновки, здобувати глибокі, міцні знання, застосовувати їх. Учень при цьому
виступає не об`єктом, а суб`єктом навчання, виконує творчі завдання, вступає в
діалог з учителем. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток
самостійності учнів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне
формування у них критичного мислення, умінь виробляти власну точку зору,
розуміння, що вони роблять, рефлексію з приводу того, що вони знають, вміють і
здійснюють.
Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у
великій мірі залежить від умінь, стилю роботи вчителя. Намагаюся будувати уроки
так, щоб вони захоплювали учнів, були радісними, пробуджували в них інтерес до
життя.
Готуючись до уроків, намагаюся користуватися новими
технологіями моделювання уроків, використовувати такі методи, прийоми, які б виховували
навички спілкування, співробітництва, які б допомагали створювати творчу атмосферу
і сприяли активному залученню учнів до навчання.
Великого значення надаю мотивації навчальної діяльності,
тому на початку уроку проводжу серію педагогічних прийомів під загальною назвою
"Цікаво”. Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку
пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до
процесу результатів своєї праці, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися,
захотіти негайно зрозуміти: що, чому і як відбувається.
Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках будую в послідовності цікаво знаю
вмію. Для розвитку
пізнавального інтересу у процесі навчання застосовую різні типи нестандартних
завдань: складання і розв`язування задач на матеріалі довкілля та народних
знань українців, розгляд вправ на розвиток уміння висловлюватись здогад,
доводити справедливість; збагачення
навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним
навантаженням, виконання інтегровних завдань – комплексів.
Використовую загадки,
фантастичні елементи, музичні елементи, театральний момент. Можна використати,
залежно від предмету, психологічний тренінг, математичну розминку, підготовку
мовного апарату та дихання до читання.
Діти повинні встановити
рівень власного знання, до якого можна добавити щось нове. Можна згадати все,
що відомо з даної теми, записати на дошці, прокласифікувати, провести групову
"мозкову атаку” з теми.
Під час організації
навчально- пізнавальної діяльності користуюся такими прийомами:
§
Актуальна мета. Наприклад, під час вивчення
теми "Кілограм” у першому класі можна запропонувати розіграти ситуацію у
магазині.
§
Інтрига. На уроці природознавства під час
вивчення теми "Птахи” пропонується розв`язати питання "Кажани – птахи?”
§
Фантастична ситуація. Розглянути навчальну ситуацію з
незвичайної точки зору.
§
Усне малювання. Коли учні виконують певні
завдання вчителя, використовуючи кольорові та емоційні засоби.
Під час роботи з текстами користуюся такими прийомами:
§
Читання з помітками. Знайомлячисьь з текстом, учні
роблять олівцем певні помітки: знак оклику, якщо інформація цікава і корисна;
знак питання, якщо інформація здивувала, викликає заперечення, знак "плюс”,
якщо інформація нова, позначення "пташка”, якщо інформація відома.
§
Читання тексту з зупинками.
Розподіляється текст на частини, після прочитання кожної частини здійснюється
рефлексія діяльності учня із застосуванням такого прийому, як прогнозування.
Учні повинні вміти передбачити деякі висновки або наслідки з тексту вже ними
опрацьованого.
§
Читання тексту частинами. Такий вид діяльності
доцільно здійснювати в групах, коли кожний отримує лише свою частину тексту.
Після прочитаного організовується переказ учнями змісту прочитаного іншим
учасником групи.
§
Читання тексту з наступним складанням стислого плану до нього або складання
запитань до нього;
§
Читання тексту з метою пошуку помилок,
зроблених у ньому навмисне.
Під час засвоєння знань, формування вмінь і навичок
використовую такі
методи як навчально-пізнавальна гра, створення ситуацій успіху, ситуацій
взаємодопомоги, виконання творчих завдань, заохочення. Користуюся такими
прийомами:
§
Зроби перефраз – запропонувати продовжити
розпочате речення і сказати теж саме іншими словами.
§
Зв`яжи вузлик – підготувати картки зі словами
і запропонувати зв`язані зі смислом речення.
Можна проводити вікторини, наприклад "Пізнай художній
образ”, конкурси
виразного читання, подорож в усну народну творчість або намалювати одного з
героя, відтворити за допомогою міміки якийсь уривок, який решта дітей має
відгадати, "засвітити зірку”.
На цьому етапі використовую самостійну роботу в парах або
в групах з різними завданнями:
§
розв`язати приклади на картках і
скласти малюнок за умовними позначеннями;
§
скласти цікаву пригоду з
видуманими героями;
§
інсценізувати один із уривків.
В першому класі більше переважає робота
в парах, а також групова робота при створенні уявних ситуацій. А в 2-4 класах
самостійну роботу в групах використовую для розв`язання пізнавальних завдань,
створення пошукової діяльності. Діти одержують завдання і разом виконують його, при цьому учні, у
яких є певні прогалини в знаннях, мають змогу заповнити їх за допомогою
товаришів. Діти висловлюють свою думку, припущення, результати досліджень,
роблять узагальнення, підтримують одне одного, розвиваються самостійність,
мовлення, формується позитивна мотивація до співробітництва, бажання вчитися.
Ефективним способом організації
співробітництва на уроці є створення
ситуацій вільного вибору учнями навчального завдання. Цінність їх у
тому, що педагогічне навчальне завдання учень сприймає як обране
самостійно. Ідея вільного вибору учнями
навчального завдання здійснюється різними способами його постановки: 1)
Вибір учнями завдання серед
варіантів під час самостійної роботи тренувального характеру.
2)
Вибір завдання серед тих, які
мають визначення рівнів складності: легке, важке, найважче.
3)
Вибір завдань з підтекстом.
На етапі уроку "Контроль, корекція та оцінювання знань”
вчу дітей здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінювання.
Використовую групову і парну
форму взаємоконтролю і взаємоаналізу, рефлексивного аналізу і контролю.
Звертаюся до таблиць "Повинні знати”, "Повинні вміти”, до планування уроку та
перевірки, чи все заплановане вдалося
зробити, чи всі завдання уроку виконані.
Таке моделювання уроку
можливе тільки при комбінуванні різних методів і прийомів навчання. А це
відкриває шлях до творчості, дає можливість проводити різні види уроків.
Основою їх проведення є цікавий зміст, самостійний вибір, неординарний підхід і
інтелектуально-ігрова ситуація. Останньою керую так, щоб вона по можливості,
проходила через дві стадії: дослідницько-спостережувальну і
комбінаторно-конструктивну. Як наслідок, одразу, як тільки створюються зовнішні
ігрові умови, значно підвищується увага та активність дітей. Це дозволяє в
легкий спосіб формувати мислительні операції. Ті ж ігрові умови дають змогу
алгоритмізувати навчальну діяльність дітей. Вони чудово орієнтуються у логіці
завдань, які перед ними ставляться. У правильній послідовності здійснюють
аналіз порівняння, абстрагування, часом, і узагальнення.
В центрі уваги завжди ставлю
проблему інтелектуального розвитку і уміння вчитися.
Готуючи
завдання на вибір або завдання для групової роботи, враховую рівень складності
за індивідуальними можливостями, міру своєї допомоги. Це дає можливість
створити умови для розвитку кожної дитини, не допустити відставання слабких
дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів.
В своїй роботі керуюсь
принципами:
1)
Кожній дитині, навіть неслабкій,
дати міцні знання.
2)
У кожній дитині бачити неповторну
особистість, індивідуальність.
3)
Кожну хвилину перебування дитини
в класі перетворювати на радість.
Під час виконання самостійних робіт пропоную завдання
трьох варіантів.
Учні кольоровими картками сигналізують про обраний варіант, що дає можливість
побачити кожного учня, визначити рівень допомоги кожному.
Види допомоги такі:
-
доповнення до завдання у вигляді
малюнка, схеми; -
розв`язання аналогічного
завдання, виконаного раніше; -
посилання на правило, на якому
базується дана вправа; -
використання умовних записів,
зразків, опорних схем;
-
попередження учнів про типові
помилки.
Під час закріплення матеріалу самостійну роботу проводжу
за схемою:
І варіант працює так:
основне завдання – самостійно
творче завдання – самостійно
цікаве завдання – самостійно
спільне завдання –
самостійно.
ІІ варіант – заходи допомомги (опорні схеми, зразки)
основне завдання – самостійно
творче завдання – самостіно
спільне завдання – самостійно.
ІІІ варіант – з учителем; рівень допомоги (опорні схеми, зразки)
основне завдання – самсостійно
спільне завдання – самостійно.
Велику увагу приділяю
розвитку мовленнєвих умінь, щоб учні на
основі нової інформації та власного досвіду вміли формувати свою думку, не
сиділи пасивно на уроках, а розмірковували, робили припущення. Коли діти
вірять, що їхні думки і те, що вони говорять, думають є важливим, і кожному з
них дозволено сказати "Я згоден”, "Я
думаю інакше”, тоді вони можуть включатись в процес критичного мислення.
Від таких уроків учні отримують задоволення.
Великого значення в своїй
роботі надаю таким критеріям як мобілізація уваги, доброзичливість і
вимогливість, передбачення труднощів і спрямування на їх подолання.
Навчально-виховну роботу
будую на основі досягнень педагогіки та психології, діагностичної роботи з
учнями, вивчення їх психологічних особливостей. Своєю системою роботи виявляю
інтерес й нахили дітей, стимулюю їх пізнавальну активність, визначаючи шлях для здобуття грунтовних
знань, умінь і навичок.
| 
